Song of Solomon 8
1 Хотіла я, щоб був ти моїм братом, отим, що груди матері моєї сосав! Тоді б на вулиці поцілувала, і не ганьбив мене б за те ніхто.
2 Я повела б тебе в матусину оселю, в якій зростила матінка мене. Я налила б тобі вина з ґранату, мого солодкого і пряного вина.
3 Ліва його рука під головою в мене, а правою він обіймає мене.
4 Дочки Єрусалима, покляніться, що не будете будить кохання, допоки не запрагну я його.
5 Хто це з пустелі йде, опершись на руку любого свого? Під яблунею я тебе збудила, де в муках тебе мати повивала, де та, котра дала тобі життя, колись звивалась від тяжких пологів.
6 Ти поклади мене печаткою на серце, печаттю на правицю поклади. Адже любов не меншу силу має, ніж смерть, а пристрасть згубна, як Шеол. Кохання іскра викреса вогонь, народжує незгасний Божий пломінь.
7 Ніяким повеням не загасить любов, не затопить її ніяким рікам. Хто всі багатства за любов віддасть, зневажений і висміяний буде.
8 Ми маємо сестру молодшу у неї й груди ще не відросли. Що ж зробим ми для нашої сестрички коли настане час, і старости прийдуть?
9 Якщо б вона була стіною, ми срібний щит для неї зведем, щоб захистить. Якщо б вона була дверима, то кедровою дошкою закриємо і зміцнимо її.
10 Так, я стіна, а груди мої — вежі, що випинаються поверх стіни. В його очах — я миру джерело.
11 Мав Соломон в Ваал-Гамоні виноградник. В оренду він віддав робітникам його, і кожен мав господарю принести по тисячі монет із срібла за врожай.
12 Я б радше сам свій виноградник доглядав. Соломоне, бери тисячу собі, але дві сотні шекелів підуть до тих, хто доглядатиме твій виноградник.
13 О ти, яка живе в садах, яка із друзями веде розмову, дозволь мені почути голос твій.
14 Спіши, коханий мій, будь мов газель, мов олень молодий, що вільно походжає по солодко-духмяних горах.